.jpg?ph=434701d7c1)
НЕОПАЛИМА КУПИНА! МОЯ БІБЛІОТЕКА!
ТИ МУДРІСТЬ ВСІХ ВІКІВ, ХРАНИТЕЛЬКА
ДОБРА!
У читальному залі розгорнута книжково-ілюстративна виставка «О, Книго! Пресвята богине! Народу й роду берегине!».
(Звучить музика. Музика затихає).
ЧИТЕЦЬ.
У тиші храму ,де живуть слова,
І мови, й пісні рідної до болю,
Ти опромінена і трепетно жива.
Чаруєш всіх великою любов’ю.
Хвилюєш душу, лиш як зазвучить
Рядок, що сяє в променях світання,
Або коли осіння ніжна мить
Враз кольорами спалахне востаннє.
А серце – тук!.. Щемливе серце: тук!..
У тиші Храму той перегук-
Це світ краси, народжений тобою.
А я черпаю із його криниць.
Немов з молитви на саму Покрову,
Тепло і ласку маминих зіниць
І вільну правду в українськім слові.
То як мені, вже зрілому в літах,
Перед тобою не склонять коліно!..
О,Мудросте, захована в книжках,
Ти невмируща, й у віках нетлінна.
( Звучить пісня про мову)
(Виходять ведучі).
ВЕДУЧИЙ.
Коли відлітають лелеки
У теплі, далекі краї
Святкують День бібліотеки,
Шановні наші книгарі,
Хай осінь снує павутину,
Хай бабине літо цвіте,
У кожен палац і хатину,
Ви слово добра несите
І скромні, і добрі, і щирі,
Відкриті серця для людей,
Бажаю вам щастя і миру,
І здійснення творчих ідей.
ВЕДУЧА.
Доброго дня, шановна наша бібліотекарко та гості нашого свята! Сьогодні ми зібрались у цій залі з нагоди професійного свята – Всеукраїнського дня бібліотек.
Розпочати його годиться її величності Книжковій Музі – хранитель ниці цього скарбу.
До зали заходить дівчина в українському одязі і з хлібом-сіллю на рушнику).
КНИЖКОВА МУЗА.
Сьогодні свято храму книг,
Бібліотеки славне свято.
Зібрались ми у залі цім,
Щоб теплих слів сказать багато,
Щоб возвеличить до кінця
І щоб віддати щиру шану
Усім, усім працівникам,
Що відкривають двері храму.
Що в наш такий нелегкий час,
Знайшли до кожного стежину
І зацікавили дитину,
Яка пішла у перший клас.
Ви віддаєтесь до кінця,
За те вам , дуже вдячні люди
Без книги, без бібліотек
У нас майбутнього не буде!
Шановний бібліотекарю! Вклоняємось низько,
На свято вас просим!
Від щирого серця хліб-сіль вам підносим.
ВЕДУЧИЙ.
Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною.Та чи не найбільше диво з див – книга. Уній весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях людині книга.І завжди цей смолоскип був у руках бережливих, надійних, у ваших руках, дорогі бібліотекарі. Сьогодні свято – День бібліотек –довгоочікувана данина великому внеску бібліотек у культуру та науку нашої країни. Держава належним чином оцінює значення бібліотек. Тому зовсім не випадково, у рік тисячоліття літописання і книгодрукування Президент України своїм Указом проголосив 30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек.
ВЕДУЧА.
Всяке свято – це завжди багато щирих, вірних друзів, це теплі слова вітань. Не виняток і сьогоднішній день, Шановні бібліотечні працівники.
ВЕДУЧИЙ.
Давним–давно людина почала збирати книги. Багаті правителі вважали за свій обов’язок та честь мати при своїх палацах бібліотеки.Ще і слова такого не було «бібліотека», а зібрання уже існувало. Послухайте, як вони називалися: «Пристанище мудрості», «Аптека для душі», «Дім порад і настанов». Бібліотека –давня і вічно юна оселя людського розуму. Все життя Всесвіту зосереджено у бібліотеці.
ВЕДУЧА.
Стоїть бібліотека на землі, вища і святіша від усіх богів. І це не просто храм науки і душі – це наша історія. Скільки людських сердець пересіялось через руки і душу простих бібліотекарів, скільки широких шляхів відкрили ці люди для найменших, скільки
Збережено і впорядковано ними книг-скарбів мудрості.
ВЕДУЧИЙ.
Ми хочемо вшанувати тих, хто присвятив бібліотечній справі усе своє життя, хто багато років тому переступив поріг бібліотеки, для кого бібліотечна справа стала покликанням, хто своєю справою підвищував престиж цієї професії.
Честь і хвала вам, шановні, за працю, за відданість справі, якій служите серцем і душею. Вітаємо вас зі святом,зичимоневсипущої енергії, міцного здоров’я.
(Художній номер).
ВЕДУЧА.
Перша прочитана книжка – це перше знайомство з чарівним світом.
Добре
І щедре серце, а ще уміння, бажання, винахідливість потрібно мати бібліотечним працівникам, які працюють із дітьми. Це так важливо-підібрати ключ до дитячих сердець, зробити так, щоб кожне відвідування бібліотеки стало мандрівкою в казку, в далекі, таємничі світи. Саме такі люди працюють у шкільних бібліотеках. З книгою ви пов’язали своє життя, з нею ви працюєте і відпочиваєте, їй ви безмежно віддані. Тож прийміть вітання від маленьких читачів.
1-й читач.
Є книжки в кожного із нас,
Велика в них потреба.
І в мене є. Та з класу в клас
Я переходжу, і щораз
Книжок все більше треба.
Бо знати хочеться мені
Про все , що є довкола.
Нема спокою і вві сні
Від цих питань ніколи.
2-й читач.
Мене захоплює роман.
Люблю читати вірші.
А детективи – то дурман.
І їх як люди пишуть?
А ще старі книжки люблю,
В обкладинках потертих.
В них дух минулого ловлю,
Шукаю в них я вперто.
3-й ЧИТЕЦЬ.
Бібліотекарі, прошу:
Допоможіть, порадьте,
Бо всі книжки собі лишу,
У формуляр їх запишу…
Та всі ж не прочитати!
О, дуже вдячна. Це – все те,
Що саме я хотіла.
Спасибі! Знаєте, святе
Ви робите тут діло.
4-й Читець.
Ну хто,крім вас, в книжковий світ
Пірне зі школярем?
Врахує, скільки тобі літ,
І книжку підбере.
Он, я дивлюсь, прийшов малюк-
Йому потрібна казка.
Її одержить з ваших рук:
Читай, читай, будь ласка!
5-й читець.
Ця фраза звернена до всіх,
Хто входить в двері ваші.
Шановні, найкращі
Майстрині – визнані знавці
В бібліотечній справі.
Ви ерудити, і митці.
Святкуєте по праву.
6-й читець.
Хоч свято ваше молоде,
Воно для всіх важливе.
В бібліотеку люд іде,
Бо знає-завжди тут знайде
Для розуму поживу.
Від вас – знання і інтерес,
Збагачення духовне…
Отож безхмарних вам небес,
І щастя безумовно!
ВЕДУЧИЙ.
На сьогоднішньому святі навас чекає сюрприз. І він уже нагадує про себе. Це одвічно сварливі баби Параска і Палажка, яким не терпиться за лаштунками. Ну, ніяк вони своєї особисті конфлікти не владнають без стороннього ока. Доведеться їх вислухати.
(Імпровізована сценка баби Палажки та баби Параски).
ПАЛАЖКА.
Парасю, дивись, (показує пальцем) дивись.Он якісь птахи сюди залетіли, а люди кажуть, що вони у теплі краї відлетіли.Та ще й папірці якісь тримають. Ану, дай-но лінзи свої протру (протирає очі, читає напис): « Храм науки і добра».Та це ми до церкви прийшли?
ПАРАСКА.
Не гніви Бога, Палазю. Схаменися, кругом себе озирнися, мізками воруши і здогадайся, куди ми з тобою прийшли.
ПАЛАЖКА.
Парасю, чим я буду ворушити, сама добре знаєш, що я в дитинстві впала з припічка і того мій ніс задерся, а мізки розплавились.
А так я дівка файна, навіть не постаріла ні
ПАРАСКА.
Певно, що так. Ти тепер як Алла Пугачова: кругом тебе одні кавалери крутяться і кожний наступний молодший від попереднього.
ПАЛАЖКА.
Та не відволікай мене своєю світською брехнею. Дивися (показує на зал), які тут люди файні. Це тобі не попсова тусовка. Всі сидять добрі, привітні, культурні. Справді, ніби не з нашого села.
ПАРАСКА.
Яке село? Яке село? Це ж місто Арданово, молоде славне місто, яке відзначало свій юбілей. А яка тут річка «мухів ярок»? Красиві будівлі, палац культури, школа…
ПАЛАЖКА.
А магазинів скільки… Давай влаштуємо з тобою шопінг.
ПАРАСКА.
І де ти слів таких нахапалася. Давай краще в гості до цього будинку попросимося. Дім, як палац, як казка. І називається він – бібліотека.
ПАЛАЖКА.
А що там справді так класно, як ти говориш?
ПАРАСКА.
Аякже. Ти що ніколи тут не була? Ой, прогавила ти свої молоді роки. Скільки там книжок різних: із малюнками,з картами, фотографіями? А як там обслуговують… у момент усі забаганки виконають.
ПАЛАЖКА.
Все, що захочеш? Там же Інтернет є!
ПАРАСКА.
А хто то такий: їхній начальник?
ПАЛАЖКА.
Ну й село… Інтернет-це така мудра «махіна», яка тобі все, що хочеш, знайде.
ПАРАСКА.
А… то це міліція!
ПАЛАЖКА.
Це шафа, в якої розуму більше, як у цілої роти академіків.
ПАРАСКА.
Що, і залицяльника може той Інтернет найти?
ПАЛАЖКА.
Певно, що може. А в тебе що,лиш такі запитання?
ПАРАСКА.
Та ні. Може ти мене по-приятельськи поведеш туди.
ПАЛАЖКА.
Хоч зараз. Саме туди я йду. Бачиш квіти несу. Там у них нині свято.
ПАРАСКА.
Яке ще?
ПАЛАЖКА.
День бібліотек святкують, так би мовити. Йду поздоровляти. Хочеш, поділюся букетом і гайда зі мною.
ПАРАСКА.
А кавалери там будуть?
ПАЛАЖКА.
Спеціально для тебе, кумасю, замовимо Інтернетом.
ПАРАСКА.
Ну то, зачекай, причепурюся(дивиться у дзеркало). А, може,я їм свої творіння подарую. Зачекай, оціниш, чи підійде, як я їм так скажу – добре буде? Слухай:
Вітаю зі святом щиро нині,
Щоб ви усі були щасливі,
Щоб не було від читачів відбою,
Й вам гроші лилися рікою.
ПАЛАЖКА.
А я продовжую:
Щоб кожному із вас працівникові,
Дісталися дарунки суперові.
Щоб вдалих спонсорів знайшли за Інтернетом,
Які опікували всю бібліотеку.
ПАРАСКА.
Для ваших нужд купили б «Мерседеса»,
Й у відпустку відправили до Одеси.
Тож зичимо: щоб балаканина ця збулася!
Вам кланяються баби ПАРАСЯ і ПАЛАЗЯ!
(Кланяються і виходять).
ВЕДУЧА.
Щиро дякуємо за вітання і побажання учасникам нашого свята і продовжуємо далі.
ВЕДУЧИЙ.
Професія бібліотекаря почесна і най гуманніша з усіх професій. Він –хранитель і розпорядник безліч книг та журналів. Це його слово може визначити і вподобання, і захоплення на все життя.
Бібліотекарю писали оди, складали вірші та легенди. Одну з легенд пропонує вашій увазі учениця нашої школи
«ЛЕГЕНДА ПРО БІБЛІОТЕКАРЯ»
Було у батька три сини. Перед смертю він подарував кожному по книзі і звелів розпорядитися подарунком, як хто захоче і, розпорядившись, посадити на могилі батька по жолудю.
Поховали ботька. Як він сказав, так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства.
Середній поставив на видне місце, як пам’ять про батька.
А молодший взяв свою і пішов до людей. Куди б він не ходив, у кожній хаті давав почитати батькову книжку або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували в його селі, то обов’язково відвідували могилу батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарнх думок, зробив добрішими їхні серця.
Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина – дав кволий росток, який пожовтів і засох. А із жолудя молодшого сина почав рости молодий дуб, який перегнав берізки і сосни і пішов у гору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки.
Багато весен і зим впливло по пічці часу. Люди забули імена синів того чоловіка. Але мудре насіння знань із батьківської книги дало міцні ростки. Ті знання передавалися із покоління в покоління, збагачувались новими. Давно змінилось одне покоління іншим, і тільки вічно зеленим залишається той дуб, підпирає гілками небо, грізно сперечається з блискавками.
Така легенда – легенда про юнака – бібліотекаря, який приніс людям знання. Його справа стала безсмертною.
Нацьому наше свято закінчено.
Дякуємо за увагу.
Мета:
Розвивати вміння учнів користуватися бібліотекою, любов до читання.
Дійові особи:
Учні 5-го класу, які виступають у ролі ведучі, читачі, баби Палажка та Параска.
Оформлення залу.
Розгорнута книжково– ілюстративна виставка «О, Книго! Пресвята богине! Народу й роду берегине!»
Вислови:
«Аптека душі», «Книжкова муза»,!Дім порад і настанов», «Пристанище мудрості», «Храм науки і добра».